ПРОСТА ВПРАВА ВІД В. ОКЛЕНДЕР ПРО ТЕ, ЯК ЗБЕРІГАТИ ДОВІРУ В СІМ’Ї

Довіра – це найважливіша річ, на якій ґрунтуються гарні відносини. Довіра – це вільне вираження будь-яких почуттів, і позитивних і негативних. Одна із найбільших труднощів для дітей – це усвідомлення і вираження, в першу чергу, негативних почуттів – гніву, страху, образи. Навчитися прямо виражати, те що подобається і те що не подобається – велике досягнення. Ви можете навчити цьому дітей, якщо будете виконувати просте правило від В. Оклендер.

Кожний член родини повинен назвати по одній речі, яка подобається і яка не подобається в кожному із інших членів сім’ї.

Відома психолог рекомендує проводити дану вправу і в групах дітей. Один хлопчик після такої вправи зі сльозами на очах сказав: «Я не міг навіть уявити, що є щось в мені, що могло тобі подобатись».

Дозволяйте собі і своїм дітям говорити один одному як про позитивне так і про негативне. А головне, робіть це щиро.

ЧОМУ ПІДЛІТКИ СТАЮТЬ ГРУБИМИ І ПОЧИНАЮТЬ ПРОЯВЛЯТИ НЕПОВАГУ ТА ЗНЕВАГУ?

 Як правильно реагувати на грубість підлітків?

Дуже часто в підлітковому віці у дітей, у зв’язку з необхідністю відчути себе дорослими, проявляються такі риси, як грубість, неповага (скоріше, зневажливе ставлення). Часто в період становлення підліток не знає, як йому проявити свою дорослість, і знаходить найпростіший шлях – грубість, зухвалі фрази, які раніше він не міг собі дозволити. І тут батькам дуже важливо правильно відреагувати, щоб не просто накричати і “натиснути” авторитетом, а виправити ситуацію.

У першу чергу, говоріть з підлітком на рівних, не сюсюкайте і не пригнічуйте – дайте йому відчути свою важливість, значимість, щоб він не шукав інші способи для отримання цього відчуття.

Радьтеся з ним частіше в різних сімейних питаннях – не виключено, що він запропонує яке-небудь свіже рішення, та й грубити в такій ситуації немає ніякої потреби, більше того, грубість тут буде виглядати по-дитячому.

Коли ваша дитина грубить, відразу ж вкажіть їй на це, щоб вона завжди знала, що перейшла межу.

Не соромтеся роз’яснити їй, як правильно. Тільки спробуйте зробити це не у вигляді моралізаторства, а під час дружньої бесіди, ще краще – на власному прикладі. Зверніть увагу, як ви, дорослі, спілкуєтесь між собою в сім’ї. Недарма кажуть, що скільки б ми не вчили своїх дітей хорошим манерам, вони все одно будуть вести себе, як їхні батьки.

Ніколи не вступайте в суперечки. Не треба демонстративно зітхати, знизувати плечима, показувати, що ви розсерджені. Як не треба і вмовляти, перестерігати, лаятися – така тактика ніколи не спрацьовує, а тільки посилює подібну поведінку.

Як показують дослідження, діти-підлітки перестають грубити, коли бачать, що це … неефективно для залучення вашої уваги. Тому тримайтеся нейтрально, не відповідайте. Наприклад, дивіться відсторонено на що-небудь, а якщо не допомагає, закрийтеся в іншій кімнаті. Просто відмовтеся продовжувати розмову, поки син (дочка) грубить, і робіть так ЗАВЖДИ.

Важливий момент: намагайтеся поправляти дитину, якщо вона неправильно і грубо поводиться, віч-на-віч, а не в присутності інших дорослих або підлітків. Інакше можете нарватися на ще більшу грубість – пам’ятайте, що ваша дитина вже не маленька і болісно сприймає будь-яку критику на свою адресу, тим більше на людях!

Заохочуйте шанобливу, правильну поведінку якомога частіше – це найпростіший спосіб домогтися бажаного. А адже згідно з дослідженнями, батьки підлітків в більшості випадків роблять навпаки: замість того щоб звертати увагу на хороше, постійно вказують на погане. І тому як тільки ви побачите або почуєте, що ваш “грубіян” проявляє ввічливість або повагу, обов’язково похваліть його, оцініть його старання, навіть якщо не зовсім вийшло, але ви бачите, що він старався. Це йому сподобається!

ЦІКАВА КОРОБОЧКА – ЧУДОВИЙ СПОСІБ ЗАЙНЯТИ ДИТИНУ

Пропонуємо зробити для своїх діток «Цікаву баночку» або коробочку чи мішечок.

Ця баночка стане у пригоді під час свята або просто в дощовий день вдома, коли всі інші іграшки набридли. Загалом, вона допоможе розважити дитину або групу дітей в будь-яких ситуаціях і за будь-яких обставин.

Як її зробити? Це дуже просто! Візьміть відповідну баночку / коробочку / мішечок і прикрасьте її / його за власним бажанням. Найкраще це зробити разом з дитиною. Зробіть таку баночку, яка б подобалася і вам і дитині і так, щоб вона стала прикрасою у вашому інтер’єрі.

Потім придумайте і надрукуйте різноманітні ігри та завдання на маленьких картках, або записочках. Завдання можуть бути смішними, жартівливими, серйозними, розвиваючими. Пропонуємо вам кілька варіантів завдань для прикладу:

намалювати малюнок пальцями;

побудувати халабуду з подушок, стільців і покривал;

відправитися на пікнік;

гратися з водою;

пускати сонячні зайчики;

пограти в театр тіней;

пограти в крокодила;

влаштувати день перевдягань;

інсценувати улюблену казку;

виконати танець аборигена;

танцювати під запальну музику з повною склянкою води;

намалювати собі вуса і не змивати їх до вечора;

співати караоке;

навести порядок в іграшках;

прибрати в кімнаті поки грає весела музика;

розгадати ребус;

відгадати загадку.

Завдання можуть бути найрізноманітнішими! Придумайте самі або разом з дитиною такі, які будуть цікаві саме вам. А як використовувати цю баночку – напевно, пояснювати не треба. Витягати по одній записочці, коли стає нудно і нічим себе зайняти.

 

8 ПРАВИЛ, ЯК ГОВОРИТИ З ДИТИНОЮ ПРО ЦЕ

1. Тільки правда! Не придумуйте казок про лелек і капусту, якщо хочете зберегти довіру у відносинах з дитиною, і якщо не хочете, щоб малюк згодом почав шукати інформацію з інших джерел (вулиця, Інтернет…) Єдино правильна відповідь:«Я тебе народила», або «Ми з татом тебе народили»

2. Відповідайте мовою, зрозумілою дитині (залежно від віку). 3-річному малюку скажіть «Я тебе народила», «Ти жив у животику у мами, а потім з’явився на світ». Старшим діткам розповідайте, називаючи речі своїми іменами, та зважаючи на те, що дитина уже знає.

3. Видавайте інформацію порціями. Не поспішайте з деталями і глибокими поясненнями, поки дитина сама не уточнить те, що її цікавить. Малюку може бути достатньо вашої відповіді «Я тебе народила». Не заглиблюйтесь в подробиці, поки дитина сама не запитає. Продовжуйте по-трошку видавати інформацію. Дитині потрібен час, щоб «переварити» почуте. Малюк сам запитає вас, коли освоїть те, що уже почув.

4. Називайте речі своїми іменами. Частини людського тіла мають свої назви. Пеніс, вагіна – не соромтесь вживати їх з дітками від 5-ти років. Дитина повинна зрозуміти, що це не жарти, а досить серйозні теми.

5. Якщо не знаєте, що відповісти, так і скажіть! Попросіть дати вам кілька годин часу, щоб зібратись з думками і сформулювати відповідь. Підготуйтесь, і обов’язково поверніться до цієї розмови, навіть якщо малюк уже забув.

6. Не забудьте наголошувати на тому, як сильно любили мама з татом одне одного, перш ніж захотіли синочка/дочку. І люблять до цих пір!

7. Якщо вам соромно, ніяково, незручно, дайте почитати книгу, або почитайте разом. Перелік книг українською мовою знайдете тут. Щоб подолати зніяковілість, спробуйте розповідати так, ніби це урок анатомії для малюка (робіть поправки на вік)

8. Пам’ятайте, що краще дитина дізнається від вас про всі інтимні подробиці, ніж знайде відповіді з інших, не зовсім прийнятних, джерел!

Ольга Крамаревич

Дитячий практичний психолог

 НОРМА ЧИ ПАТОЛОГІЯ – ДЕ МЕЖА? 5 ОСНОВНИХ ОЗНАК ПОРУШЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

особливі діти

Психіатр – це, мабуть, останній лікар на прийом до якого записують батьки своїх дітей. Запідозривши невідповідність розвитку у дитини, мами та тата поспішають відвідати педіатрів, невропатологів, неврологів, а до психіатрів приходять часто коли вже втрачений дорогоцінний час. Чому? Мабуть, тому що страшно, батьки якомога довше відтягують момент постановки діагнозу…

Дивна поведінка дітей може сприйматися батьками, як впертість, списуватись на риси характеру, темперамент, спадковість поведінки одного з батьків.

Насправді, вчасне втручання в розвиток дитини може допомогти «вивести» її в норму.

Тому дуже важливо діагностувати відхилення якомога раніше.

Нижче наведені симптоми, які можуть вказувати на порушення в психологічному розвитку дитини вже з року. Наявність їх – привід звернути увагу і провести додаткове обстеження.

1. Відсутність слів. В нормі дитина від року до 1,5 повинна говорити 8-10 слів. Слова можуть бути не чіткими, але вони точно повинні для дитини щось означати. Насторожити повинні і постійні викрики окремих звуків.

2. Неадекватна емоційна реакція. Дитині тяжко розпізнати емоції і настрій. На посмішку мами дитина не реагує посмішкою, сердитий вираз маминого обличчя у дитини не викликає сум, розчарування, плач, страх. Неадекватна реакція на небезпеку (відсутність страху), відсутність тривожності в спілкуванні з незнайомими. Неадекватне вираження агресії та гніву. Аутоагресія.

3. Відсутність контакту. Дитина не виконує простих прохань (принести кубик, віднести рушник і т. д.). Як наслідок з нею дуже складно домовитись. Розмовляючи з дитиною, іноді може скластись враження ніби вона дивиться крізь вас, відсутній зоровий контакт.

4. Неадекватна поведінка – різкі рухи, тремор, тіки, рухи, які постійно повторюються.

5. Фантазії, схожі на галюцинації. Досвідчений психолог чи психіатр допоможе визначити, де фантазія, а де ознака психічного розладу.

Нехай ваші діти ростуть здоровими! І пам’ятайте – завжди краще виключити діагноз, ніж втратити дорогоцінний час.

Дитячий практичний психолог, Анна Луньова